Олександре Юрійовичу, ви відстоюєте повернення районних рад у Києві. Навіть зареєстрували не один законопроект у Верховній Раді з цього приводу. Чому повернення райрад таке важливе для столиці?

Повернення районних рад столиці – моя принципова позиція, як депутата - мажоритарника від Києва. Законопроект про їхнє відновлення став одним із перших, який я зареєстрував у Верховній Раді одразу після обрання. Ми всі розуміємо, що скасування райрад було відвертою спробою команди Януковича узурпувати владу в Києві. І якщо сьогодні ми оголосили загальнодержавний курс на децентралізацію влади, то вона має розпочатися саме зі столиці – з повернення районних рад як невід’ємної складової місцевого самоврядування.

У всіх десятьох районах Києва є районні адміністрації, то повинні бути і районні ради. Депутат райради – ближчий і доступніший для людей, він досконало знає кожну вулицю і двір свого мікро - району, а тому має можливість ефективніше та оперативніше вирішувати питання. Що ж до повноважень районних рад, то їх визначать уже новообрані депутати Київської міської ради.

Сподіваюся, що вже 25 жовтня ми будемо обирати депутатів до відновлених районних рад столиці. Я впевнений, що кияни – свідомі та прогресивні громадяни, їх більше не купити гречкою, тому вони голосуватимуть лише за чесних та гідних представників своєї громади.

Ви очолюєте один із найважливіших та напевно, «найчутливіших» Комітетів у Верховні Раді, опікуючись питаннями соціального захисту учасників бойових дій і АТО, ветеранів та людей з інвалідністю. Чим відзначилася робота Комітету на цій сесії?

Найперше, ми ухвалили закон для добровольців, яким прирівняли їх у соціальних гарантіях до ветеранів. Ті хлопці, які взяли на себе перший удар агресора ще на початку протистояння, тобто до офіційного входження їхніх добровольчих батальйонів до лав Збройних Сил України, отримають статус учасника бойових дій та відповідний пакет соціальних гарантій. А от статус інваліда війни, так само як і статус сім’ї загиблого, отримують всі добровольці, навіть нелегалізованих батальйонів за умови їх взаємодії з офіційними військовими формуваннями та правоохоронними органами.

По-друге, прийнято ряд важливих ініціатив щодо захисту людей з інвалідністю. Нам вдалося не допустити призупинення виплати та виплати не в повному обсязі пенсії певним категоріям працюючих людей з інвалідністю, учасникам бойових дій і членам сімей загиблих. Також цього року ми нарешті законодавчо врегулювали питання щодо залишення без сплати будь-яких податків і зборів у сім’ї людей з інвалідністю , після їх смерті, автомобіля, який вони отримали як гуманітарну допомогу.

Не можна не згадати і те, що саме через наш Комітет проходив історичний законопроект про офіційне визнання бійців ОУН-УПА та всіх інших борців за незалежність ХХ століття. Для ухвалення цього закону наше суспільство і депутати дозрівали не один десяток років.

Вашому Комітету ввірено займатися соціальним захистом активістів Революції Гідності та родин Героїв Небесної Сотні. Яка законодавча база вже напрацьована з цього питання в Комітеті?

Вже ухвалено закон, що надає статус інваліда війни активістам, які отримали інвалідність через участь у Євромайдані. Це дозволить їм, серед іншого, безкоштовно лікуватися у державних госпіталях. Разом з колегами ми зареєстрували в парламенті ще два важливих законопроекти: щодо надання ветеранського статусу та відповідних пільг родинам Небесної Сотні та щодо призначення пенсій по втраті годувальника сім’ям Небесної Сотні, незалежно від трудового та страхового стажу загиблого Героя.

Гуманітарна допомога – ще один предмет відання очолюваного вами Комітету. Яких реформ слід очікувати нам у цій сфері?

Гуманітарної допомоги сьогодні потребує понад мільйон наших громадян: вимушені переселенці із зони АТО та українці, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Донорські міжнародні організації готові допомагати Україні в запобіганні гуманітарної катастрофи, однак чинне законодавство та численні бюрократичні перепони фактично унеможливлюють ввезення та оформлення гуманітарної допомоги в Україні в необхідних обсягах. Тому спільно з міжнародними організаціями ми розробляємо абсолютно новий реформаторський закон: ввезення гуманітарної допомоги, особливо в кризових ситуаціях, повинне здійснюватися максимально оперативно та без жодних бюрократичних перешкод.

Багато галасу наробив законопроект щодо реструктуризації валютних кредитів. Ви підтримуєте таку ініціативу?

У такій редакції – у жодному разі! Ціна питання – понад 100 мільярдів гривень - вмить обвалить і без того слабку банківську систему. Курс долара може злетіти до 40, а то й 50 грн, а збитки банкам доведеться компенсувати державі. Запам’ятайте, не буває державних грошей – бувають гроші платників податків. Валютних позичальників у нас менше піввідсотка населення, а вони залізуть у кишеню до всіх без винятку українців. Ви готові розплачуватися за чужий кредит?! Відповідь очевидна. Тому цей законопроект я вважаю не лише популістським, а й антинародним!

Ви багато допомагаєте Святошинському району. З вашої подачі нарешті зрушив з мертвої точки довгобуд школи №140. Яка зараз ситуація з реконструкцією цього навчального закладу?

Діти навчалися в аварійних умовах майже 10 років – це ще за часів, коли не було війни й економічна ситуація міста дозволяла завершити і будівництво, і ремонт. Ще у 2014 році я звернувся до міського голови з вимогою провести комісійний виїзд до школи та вирішити дане питання. З того моменту справа зрушила з мертвої точки. На реконструкцію школи виділено майже 15 млн грн. Новий корпус планують відкрити вже 1 вересня цього року.

Під час формування міського бюджету нам вдалося домогтися збільшення обсягів фінансування на потреби Святошинського району на суму 11 млн грн.

В першу чергу ці кошти були спрямовані на часткове оновлення матеріально-технічної бази та капітальні ремонти закладів освіти, які були проведені у 30 школах, 47 дитсадках, 2 музичних школах та 5 дитячих спортивних та позашкільних закладах Cвятошинського району.